6 Квітня 2025
Брайтман засяє у «Бульварі Сансет»
Сопрано захоплює шанувальників, повертаючись до Китаю з головною роллю в мюзиклі, повідомляє Чень Нань.
У залі панувало збудження — усі погляди були прикуті до дверей. Коли Сара Брайтман вийшла на сцену, повітря наповнилося спалахами камер, які фіксували прибуття всесвітньо відомої сопрано.
Брайтман виступила у Центрі виконавських мистецтв в Пекіні у неділю, презентуючи вистави мюзиклу «Бульвар Сансет» Ендрю Ллойда Веббера, який уперше поставлено в Китаї.
Мюзикл, прем’єра якого відбулася в четвер у Пекіні, триватиме до 13 квітня. Після цього він вирушить у національне турне з показами у Шанхаї, Ухані (провінція Хубей) та Шеньчжені (провінція Гуандун).
Сара Брайтман залишається однією з найвідоміших виконавиць у світі. Загалом вона продала понад 35 мільйонів записів, отримала понад 180 «золотих» і «платинових» нагород у більш ніж 40 країнах, а кількість її стрімів перевищила 1 мільярд по всьому світу.
У 65 років, зі своїм сопрано, яке поєднує класику і поп-музику, Сара Брайтман має широку міжнародну аудиторію шанувальників, зокрема й у Китаї. Її здатність гармонійно поєднувати ці два жанри зробила її популярною на ринках, де цінують як західну класичну музику, так і сучасне звучання.
Однією з ключових подій, що підвищили її популярність у Китаї, стала співпраця з виконавцем Лю Хуанем під час церемонії відкриття Олімпійських ігор 2008 року в Пекіні, де вони виконали пісню «You and Me».
Завдяки своїм ролям у мюзиклах Веббера, таких як «Привид опери» та «Коти», Брайтман має віддану аудиторію в Китаї, особливо серед театралів.
«Я справді відчуваю велику честь повернутися до Китаю. Ця країна завжди була для мене особливою, а її люди — добрими й шанобливими до мене та моєї творчості», — каже вона.
«Бульвар Сансет» — це мюзикл, що народився з епохи золотої доби Голлівуду й викликає теплі спогади в багатьох шанувальників кіно та театру. У центрі сюжету — занепад зірки німого кіно Норми Дезмонд, яку грає Брайтман, яку витіснила хвиля звукового кіно. У відчаї вона прагне повернутися на великий екран і випадково знайомиться з Джо Ґіллісом — сценаристом-невдахою. Їхній фатальний зв’язок призводить до трагічної розв’язки.
Написаний Веббером і адаптований за мотивами однойменного фільму 1950 року, знятого Біллі Вайлдером, класична партитура є справжньою душею «Бульвару Сансет». Композиторський стиль Веббера, який імітує звучання старих голлівудських кінопартитур, додає оповіді емоційної глибини та музичної напруги. Класичні пісні, як-от «With One Look», «The Perfect Year» та «As If We Never Said Goodbye», переносять глядачів у світ слави та самотності Норми Дезмонд.
Постановка 2024 року продовжує розкішну стилістику оригіналу, поєднуючи кінематографічну фактуру, похмуру естетику та найсучасніші сценічні технології.
«Як для артистки та виконавиці, це надзвичайна роль, — каже Брайтман. — Вона прекрасна, бо в її підготовку було вкладено багато досліджень: ми вивчали, як голлівудські актриси того часу переходили від епохи німого кіно до звукового. І це дивовижно актуально для нашого часу. Технології змінюються дуже стрімко, і багато хто залишається позаду».
«Норма багато років не могла виступати, не могла робити те, до чого має справжній дар. Це історія, сповнена туги, емоцій і глибоких травматичних переживань», — продовжує Брайтман. — «Я граю жінку, яка мала міжнародну кар’єру і стикалася з усіма викликами, які доводиться долати сольній виконавиці у цьому світі».
Чоловічу головну роль виконує австралійський актор і співак Тім Драксл, який привертає велику увагу. Його персонаж — Джо Ґілліс, сценарист-невдаха, який опинився у фінансовій та професійній кризі. У пошуках сенсової роботи в Голлівуді він заплутується у стосунках із Дезмонд — зіркою німого кіно, яка прагне повернутися у світ звукового кіно.
Ґілліс стає сценаристом Дезмонд, а вона пропонує йому фінансову підтримку в обмін на роботу над її сценарієм. З часом їхні стосунки стають дедалі складнішими й зрештою — руйнівними. Попри усвідомлення нестабільності Дезмонд, Ґілліс не може вирватися з полону її багатства та обіцянки розкішного життя. Їхня взаємозалежність призводить до трагедії, адже Ґілліс потрапляє в замкнене коло маніпуляцій, зради та втрат.
«Я думаю, що наша постановка приносить на сцену саму суть Голлівуду 40–50-х років — періоду його золотого розквіту», — каже Драксл.
Розповідаючи про свій перший візит до Китаю, Драксл зазначає: «Я давно мріяв приїхати до Китаю, тож почати тур саме в Пекіні — це справжнє здійснення мрії. У перший же день я гуляв хутунами та навколо Забороненого міста. Мене особливо вразила гордість Китаю за свою історію та збереження культури. Це прекрасно».
Австралійський співак і актор Майкл Кормік, який грає Макса фон Маєрлінґа — вірного дворецького Дезмонд — викликав великий інтерес своїм образом «дворецького, що подорожує в часі». Двадцять років тому він грав молодого Ґілліса в тій самій постановці, а тепер, із стриманою й впевненою грою, додає драматичної напруги до ролі, яка стала повною протилежністю попередній.
«Оце один із подарунків зрілого віку», — сміється Кормік. — «Грати Джо та його стосунки з Нормою було чудово, але грати Макса — це ніби бути по інший бік шахівниці. Це дає зовсім інше розуміння Норми та їхніх взаємин».
Лінь Ціньхун, доцент кафедри акторської майстерності Шанхайської театральної академії, додає: «Від імпортованих класичних постановок до оригінальних мюзиклів — китайський музичний театр поступово перетворюється на важливу частину культурного ландшафту країни».
Зазначаючи, що відома постановка «Бульвар Сансет» приваблює велику китайську аудиторію, Лінь додає, що ще важливіше — це питання: куди прямує майбутнє мюзиклу в Китаї.
«Щоб мюзикли залишалися популярними у довгостроковій перспективі, недостатньо лише імпортувати класичні постановки», — каже Лінь. — «Зі зростанням популярності іммерсивних і камерних мюзиклів останніми роками китайська аудиторія виявляє сильний інтерес до “малих, але витончених” вистав».
«Такий формат допомагає розвивати місцеві таланти в жанрі музичного театру, а також надає глядачам більш різноманітний вибір», — зазначає Лінь.
China Daily, 28 березня 2025 року
Автор: Чень Нань
Джерело: China Daily
