21 Лютого 2025
Зараз набагато більше уваги та інтересу до історій про жінок старшого віку
Вона готова до свого крупного плану! Перебуваючи в Азії на прем’єрі мюзиклу «Бульвар Сансет», Сара Брайтман розповідає про славу, збереження актуальності в мінливій індустрії та важливість демонстрації історій старших жінок на екрані.
Світло, камера, мотор! Ці слова добре знайомі як англійському сопрано Сарі Брайтман, так і Нормі Дезмонд з «Бульвару Сансет».
Грати таку роль, як Норма Дезмонд, – це майже метарівень: трагічна історія колишньої голлівудської зірки, яка здобула популярність у німому кіно 1920-х років, а потім була швидко забута тими самими людьми, які раніше підносили її до небес. Заснований на фільмі 1950 року, мюзикл тепер дебютує в Азії, де Брайтман виконує головну роль.
Однак на цьому схожість між Брайтман і її персонажкою закінчується. На відміну від Норми, Сара продовжує блискучу кар'єру, що триває понад три десятиліття та охоплює майже всі сфери розважальної індустрії. Вона розпочала шлях у музичному театрі (створивши роль Крістін Даае у «Привиді опери»), згодом працювала у поп-музиці, кіно, опері, давала великі концерти, а тепер повертається до мюзиклу. І саме цей багатий досвід дозволяє їй повністю втілити таку складну героїню, як Норма Дезмонд.
Готуючись до сінгапурського етапу азійського туру «Бульвару Сансет», Брайтман дає інтерв’ю для Her World, де розповідає про збереження актуальності у мінливій індустрії, непросте ставлення артистів до слави та важливість жіночих історій у кіно.
Ваша кар'єра охоплює багато сфер – музику, мюзикли та багато іншого. Навіть читала, що у вас був диско-сингл! Що надихнуло вас повернутися на сцену музичного театру? І чому саме «Бульвар Сансет» став вашим вибором?
«“Бульвар Сансет” і роль Норми Дезмонд – це щось неймовірне. Я б навіть не назвала це мюзиклом – це скоріше вистава з музикою. Вона дуже кінематографічна, глибока, і для її виконання потрібен досвідчений артист, здатний передати всі емоційні складнощі Норми. Я також знала, що деякі пісні були написані з урахуванням мого голосу (Ендрю Ллойд Веббер, автор мюзиклу, був чоловіком Брайтман), тому ця роль здалася мені природним вибором. Я бачу Норму як дуже вразливу героїню – на перший погляд вона сильна, але за цим стоїть боротьба з індустрією, яка її забула. Саме ця глибина мене привабила».
Чи було повернення до акторства тим викликом, що вас зацікавив?
«Не обов’язково. Протягом життя я грала в п’єсах, фільмах, займалася акторською майстерністю. Мене зацікавила саме ця роль – я відчула, що можу привнести в Норму щось унікальне. Мені пропонували й інші ролі раніше, але я не була впевнена, що зможу додати до них щось нове. Ця роль просто з’явилася у потрібний момент».
Норма Дезмонд – знаковий персонаж, сповнений амбіцій, вразливості та туги. Чи бачите ви в її історії щось від себе? Як ви сприймаєте її непрості стосунки зі славою та плином часу?
«Хоча моя кар’єра склалася в зовсім іншу епоху, деякі труднощі залишаються незмінними для незалежних жінок-виконавиць, які прокладають шлях у цій індустрії. Норма пережила перехід від німого кіно до звукового, а я стала свідком схожих змін – особливо з приходом цифрової музики та стримінгу. Наприкінці 1990-х музична індустрія змінилася кардинально, і багато артистів та продюсерів стикнулися з труднощами. Мені пощастило, що моя кар’єра будувалася на живих виступах, тому я змогла адаптуватися. Норма ж не побачила змін заздалегідь, і це докорінно вплинуло на її життя. Головна відмінність у тому, що сьогодні ми маємо більше історичних уроків і стали гнучкішими».
Зараз артисти тренуються бути універсальними. Якщо раніше навчання було більш вузькоспеціалізованим, то тепер виконавці мають володіти акторською майстерністю, вокалом, хореографією, а інколи й акробатикою. Дуже цікаво спостерігати, як змінюється індустрія.
А тепер вони ще й контентмейкери, постійно ведуть соцмережі.
«Саме так! Вони справжні багатофункціональні митці».
Я бачу Норму як дуже вразливу героїню – на перший погляд вона сильна, але за цим стоїть боротьба з індустрією, яка її забула. Саме ця глибина мене привабила.
Чи був у вас момент, коли ви відчували щось подібне до Норми – складнощі зі славою, часом або необхідністю підтримувати публічний образ?
«Це складно для всіх артистів – і чоловіків, і жінок. Ця професія вимагає повної віддачі, особливо від тих, хто прагне досконалості. Це часто позначається на особистих стосунках, оскільки прагнення до високого рівня потребує жертв. З роками я навчилася знаходити баланс, зустрівши людину, яка так само зайнята, як і я. У таких відносинах партнери розуміють і поважають робочі зобов’язання один одного».
Чи доводилося вам раніше багато чим жертвувати у кар’єрі?
«Я намагалася шукати компроміси, але зрештою зрозуміла, що не можу собі цього дозволити. Щоб дати справді сильний виступ, не можна поступатися якістю. Досконалість вимагає відданості, а це тягне за собою як труднощі, так і винагороду».
Історія Норми також зачіпає тему ейджизму. Зважаючи на нещодавню перемогу Демі Мур на «Золотому глобусі» за роль у «Субстанції» та знакові ролі Ніколь Кідман, чи вважаєте ви, що зараз на екрані більше уваги до історій про жінок старшого віку (хоча цього все ще недостатньо)?
«Я думаю, що це справді починає змінюватися. Життя людини, незалежно від віку, – це цікава історія. На відміну від часів Норми, коли краса була головним критерієм, сьогодні ми більше цінуємо глибину, досвід та індивідуальність. Справжня краса – у тому, як людина виражає себе, у її вразливості та силі. Суспільне сприйняття змінюється, і це позитивний крок уперед».
Чи помітили ви зміни у ставленні до жінок старшого віку в індустрії порівняно з тим, коли ви тільки починали?
«Безумовно. Сьогодні справа вже не стільки у молодості, скільки у тому, щоб виглядати і почуватися якнайкраще в будь-якому віці. Ми маємо більше знань про здоров’я, догляд за шкірою та довголіття, що допомагає жінкам залишатися активними і затребуваними довше. Надихає бачити жінок у 70–80 років, які продовжують жити насиченим життям і доводять, що старіння – це не зникнення».
Це дуже обнадіює! Навіть для мене, у 30 років, бачити різноманітні жіночі історії на екрані допомагає сприймати вік менш лякаючим.
«Боятися нічого! Старіння – це прекрасна подорож. Досвід і знання, які ви здобуваєте, роблять вас сильнішими. Ви стаєте впевненішими, а виклики, які колись здавалися нездоланними, стають цілком посильними. Головне – прийняти цей процес».
Старіння – це прекрасна подорож. Боятися нічого! Досвід і знання, які ви здобуваєте, роблять вас сильнішими. Ви стаєте впевненішими, а виклики, які колись здавалися нездоланними, стають цілком посильними. Головне – прийняти цей процес.
Тепер повернімося до «Бульвару Сансет» – пісня «As If We Never Said Goodbye» є легендарною. Гленн Клоуз, Патті Люпон і Барбра Стрейзанд виконували її. Оскільки ці композиції були написані і для вашого голосу, як ви вважаєте, чим ваша інтерпретація буде відрізнятися?
«Ця пісня – це внутрішній монолог, роздуми про минуле та мрії про майбутнє. Вона повторюється, але саме це надає їй сили – вона проводить слухача через цілу гаму емоцій. Це пісня, сповнена надії, і люди дуже добре це відчувають.
Кожен артист привносить у роль свій життєвий досвід. Я хочу передати щирість і власне розуміння шляху Норми. Виконувати пісню, написану спеціально під мій голос, – це дуже особистий досвід, і я з нетерпінням чекаю можливості поділитися цим з публікою у Сінгапурі».
За чим у виступах у музичному театрі ви найбільше сумували?
«Справа не в тому, що я за чимось сумувала… Але я скажу вам, що мені не подобається: репетиції! Я не дуже люблю цей процес, тому що ти опиняєшся у великій кімнаті з яскравим освітленням, а за столом сидить команда продакшену, яка робить нотатки. Це дуже нервує! Протягом багатьох років я давала концерти, репетиції до яких я проводила наодинці, а потім виходила на сцену. Тому повернення до повноцінного репетиційного процесу у мюзиклі вимагало певного звикання. Я постійно думала: “Я знаю, що роблю, просто дозвольте мені вийти на сцену!” Але скорочувати шлях не можна, і мені довелося знову до цього адаптуватися. А ще я захворіла на COVID на другому тижні репетицій, що зробило все ще складнішим!»
Ця професія вимагає повної віддачі, особливо від тих, хто прагне досконалості. Це часто позначається на особистих стосунках, оскільки прагнення до високого рівня потребує жертв.
Норма Дезмонд асоціюється з гламуром і розкішшю. Чи є щось у її стилі, що вам близьке?
«Я люблю моду і мала щастя працювати зі стилістами з провідних журналів. Мій образ завжди був розкішним, гламурним, від кутюр. Я щойно завершила різдвяний тур, і кожна сукня була справжнім кутюрним шедевром – дуже блискучим, звісно, бо це ж різдвяне шоу! Думаю, люди асоціюють мене з певним видом гламурного стилю, і це чудово. Я також колекціоную мистецтво – не обов’язково дорогі твори, але ті, що мене зачіпають. Мода і мистецтво пов’язані між собою, і я вважаю їх провідними силами творчості. Дизайнери та художники майже мають здатність передчувати майбутнє».
Чи допомагає вам вбрання увійти в образ?
«Безперечно. Як тільки ви вдягаєте сукню і наносите макіяж, ви занурюєтеся у цей світ. Головне – почуватися комфортно у тому, що ви носите, адже це невід’ємна частина перевтілення в персонажа».
Що ви сподіваєтеся глядачі – особливо жінки – винесуть із цієї постановки?
«Я думаю, що люди сприймають різні речі залежно від того, на якому етапі життя вони перебувають. Хтось може побачити у Нормі силу та здатність до перетворення, що надихає, а хтось – застережливу історію. Мюзикл відрізняється від фільму тим, що він має не лише передати сюжет, а й розважити, проте багато людей, які бачили цю постановку, казали, що вона їх глибоко вразила. І зрештою, саме цього ми прагнемо як виконавці – викликати емоції. Якщо глядачі виходять із залу із відчуттям наповненості, це найбільша нагорода».
Her World, 3 лютого 2025 року
Автор: Шеріл Чен
Джерело: Her World
