23 Лютого 2025
«Бульвар Сансет» у Marina Bay Sands Singapore: що потрібно знати про класику Ендрю Ллойда Веббера
Чутки про особливий мюзикл, який вперше виходить на азійську сцену в Сінгапурі, вже давно ширяться містом. Рекламні плакати на зупинках заполонили всю країну, а нескінченне просування в соціальних мережах стало частиною алгоритмів. Але найголовніша новина – Сара Брайтман повертається на сцену, аби вразити глядачів у головній ролі в «Бульварі Сансет».
Мюзикл спричинив фурор у театральному світі ще під час першої адаптації культового фільму 1950 року, здобувши премії «Тоні» у 1995 році. Нещодавно його лондонське відродження з Ніколь Шерзінгер у головній ролі отримало три престижні нагороди та знову привернуло увагу до класики Ендрю Ллойда Веббера. Хоча цей мюзикл не настільки відомий, як, наприклад, «Гамільтон», «Зла» чи «Міс Сайгон», його сюжет знайомий багатьом, а його повернення на сцену є дуже доречним.
Історія «Бульвару Сансет»
Студія Paramount відіграє роль фізичної та символічної межі Голлівуду, що демонструє його жорстку систему відбору.
Цікавий факт: у 1989 році фільм «Бульвар Сансет» був визнаний Бібліотекою Конгресу США «культурно, історично або естетично значущим» і увійшов до першої групи стрічок, відібраних для збереження в Національному реєстрі фільмів.
Сюжет розповідає про голлівудського сценариста-невдаху Джо Ґілліса, який випадково опиняється в маєтку колишньої кінозірки епохи німого кіно Норми Дезмонд. Вона живе у світі ілюзій, які підтримує її відданий дворецький Макс фон Маєрлінг. На імпульсі Норма наймає Джо для редагування сценарію, над яким працювала 20 років, адже вона щиро вірить, що ця історія поверне її на великий екран.
У незабутньому фіналі фільму Глорія Свенсон вимовляє одну з найвідоміших фраз в історії кіно: «Я готова до крупного плану, містере ДеМілль», – у той момент, коли остаточно занурюється в безумство.
Згодом Норма прив’язується до Джо і починає відчувати до нього романтичні почуття. Не розкриваючи забагато деталей, це призводить до того, що Джо стає її утриманцем – живе в розкоші, але при цьому задихається від її уваги та ілюзій. Однак він потай працює над сценарієм разом із молодою сценаристкою Бетті, у яку закохується. Дізнавшись про їхні стосунки, Норма втрачає контроль, охоплена відчаєм утримати його біля себе.
Проте Джо вирішує піти і прямо каже їй, що вона більше не є тією зіркою, якою себе вважає. Насправді ж ілюзію її слави підтримував Макс, аби вона залишалася щасливою. У нападі люті Норма вбиває Джо. Фільм завершується сценою, де божевільна Норма, переконана, що знімається у своєму тріумфальному поверненні, спускається сходами, поки камери фіксують її арешт.
Назва «Бульвар Сансет» зовсім не випадкова. У перші роки Голлівуду багато кінематографістів жили або працювали саме тут. Якось актрису Бетт Девіс запитали, як потрапити в індустрію, і вона відповіла: «Їдьте по Фаунтін» – назва вулиці, що проходить поруч із Бульваром Сансет. Це натякало на те, що, можливо, справжні таланти мали більше шансів досягти успіху подалі від перенасиченого Бульвару Сансет.
У сценічній адаптації Сара Брайтман у ролі Норми Дезмонд перебуває у своєму розкішному маєтку. Її потужний вокал та сценічна присутність перетворюють цей простір на храм згаслої величі.
«Бульвар Сансет» сьогодні
Фільм залишається класикою завдяки своїй універсальній ідеї, яка виходить за межі кіноіндустрії: зміни неминучі, і завжди буде щось нове та яскравіше, що витіснятиме теперішнє. У часи появи звукового кіно перебільшена міміка, яку Норма використовувала у німих фільмах, вже не була потрібною, і вона не змогла пристосуватися до нової ери Голлівуду.
Це перегукується з сучасною кіноіндустрією, де аніматорів та сценаристів дедалі частіше замінюють рішення з застосуванням генеративного ШІ для зниження витрат. Проте, іронічно, що сам «Бульвар Сансет» наголошує: хоч індустрія змінюється, завжди будуть фільми та серіали, які настільки сильно відображають людський досвід, що їхня значущість ніколи не зникне.
Режисер Пол Ворвік Гріффін зазначив в інтерв’ю для Catch, що як мюзикл, так і фільм 1950 року зробили історію Норми Дезмонд синонімом потреби у визнанні, яке приносить слава.
«Що відбувається, коли це висихає, а увага публіки переключається на щось інше? Якщо подивитися на цю історію через призму сучасності, то нав’язлива потреба Норми у схваленні дуже перегукується з нашим сьогоденням, де соціальні мережі стали миттєвим, а часом і нещадним арбітром успіху як у приватному, так і в публічному житті», – пояснює Гріффін.
Сценічна інтерпретація Норми Дезмонд надає цій ролі моторошної вразливості.
Сара Брайтман і Норма Дезмонд: паралелі
В нещодавньому інтерв’ю для Catch Брайтман поділилася своїм унікальним поглядом на роль Норми Дезмонд. Ґрунтуючись на власному досвіді міжнародної артистки, вона провела паралель між зірками німого кіно, які досягли світової слави в епоху Норми, та своєю кар’єрою – як піонерки жанру класичного кросоверу та співачки-сопрано з діапазоном у три октави. Остання особливість виявилася надзвичайно важливою для передачі складного емоційного спектру цієї ролі через вокал.
Брайтман підійшла до образу Норми інакше, ніж традиційні театральні акторки, додавши, за її словами, «набагато більше вразливості». Вона підкреслює, що, хоча багато хто сприймає Норму як злу, розчаровану і жадібну, всі ці риси є лише поверхнею, за якою ховається глибока вразливість. Саме на цьому вона намагається зробити акцент у своїх вечірніх виставах.
За словами Брайтман, найскладніший момент у виставі настає вже на початку – в сцені, що завершується піснею «With One Look». В цьому епізоді акторка має одночасно передати кілька емоційних станів: горе через смерть мавпочки, захоплення від зустрічі з Джо, гнів через занепад німого кіно та розчарування сучасною індустрією розваг – і все це, застосовуючи різні вокальні техніки.
Брайтман особливо відчула зв’язок із темою технологічних змін у історії Норми. Вона провела паралель між тим, як поява звукового кіно поклала край кар'єрам зірок німого кіно, і тим, як цифрові завантаження змінили сучасну музичну індустрію. Брайтман зазначила, що їй вдалося адаптуватися завдяки живим виступам, проте багато продюсерів і виконавців зіткнулися з труднощами через зміни в індустрії.
Реальне життя проти кіношного
В певний момент історії Норма відвідує студію Paramount, щоб зустрітися з відомим режисером Сесілем Б. Де Міллем та обговорити свій сценарій і повернення в Голлівуд. Саме цей епізод стає відправною точкою для остаточного падіння її психічного стану.
Сценограф і дизайнер костюмів Морган Лардж розповів в інтерв’ю для Catch: «Цей ключовий момент стирає межу між її сценічною персоною великої кінозірки та ілюзією, що вона досі затребувана в індустрії. У будь-який момент вона може дізнатися справжню причину виклику на студію, тому вона ніби балансує на краю прірви, де її світ може в будь-яку мить розсипатися. І водночас вона ще ніколи не почувалася настільки "вдома".»
У пісні «As If We Never Said Goodbye» Брайтман майстерно передає як крихкість Норми, так і її непохитну віру у власну зірковість, що ще раз доводить, чому саме вона була обрана для цієї культової ролі.
Музичний керівник Крістен Блоджетт зазначила, що кульмінацією Норминої ілюзії та відчайдушної надії стає здавалося б теплий прийом за лаштунками студії Paramount. Для Норми ця зустріч стає своєрідним рятівним колом, яке тимчасово зміцнює її віру в можливе повернення. Блоджетт підкреслює, що саме з цього моменту народжується знакова музична композиція «As If We Never Said Goodbye», яка символізує її фанатичну впевненість у власній незгасаючій славі.
Ця ідея нині знаходить відображення у сучасній культурі інфлюенсерів, яка дозволяє швидко здобути популярність та загальну любов, але так само швидко її втратити. Це змушує задуматися, чи справді варто надавати таке велике значення тій увазі, яку ми приділяємо знаменитостям.
У кульмінаційній сцені мюзиклу Брайтман вражає глядачів, демонструючи ідеальне поєднання технічної майстерності та глибокої емоційної сили, коли її Норма остаточно занурюється в безумство.
Гріффін запропонував альтернативний погляд для глядачів, зазначивши, що «небезпечне перетинання між грою на публіку та самообманом присутнє вже з перших хвилин вистави. Особливо воно загострюється під час святкування Нового року у фіналі першого акту, коли стає очевидним, наскільки темною і руйнівною є емоційна гра, в яку вплуталися і Норма, і Джо, що зрештою призводить до небезпечних наслідків.»
Страх бути нелюбимим
Здається, люди відчайдушно чіпляються за свою молодість, адже суспільство завжди орієнтоване на нове, молоде покоління. У цьому контексті участь Брайтман в «Бульварі Сансет» набуває особливого значення. Вона не просто постала з «Привида опери» Ендрю Ллойда Веббера як чергова наївна героїня, а як виконавиця, що змінила сам підхід до театру. Брайтман уособлює теми переосмислення себе та стійкості перед викликами, які «Бульвар Сансет» змушує глядачів відчути на власному досвіді.
Адаптація «Бульвару Сансет» Ендрю Ллойда Веббера – хітовий мюзикл, який отримав нагороду Тоні.
Однак роль Норми у виконанні Брайтман набуває нового сенсу. Якщо Норма зрештою зламалася під тиском обставин, то Брайтман продовжує змінюватися і відкривати для себе нові можливості в житті та кар’єрі. Вона навіть намагалася здійснити політ на Міжнародну космічну станцію. Норма Дезмонд нагадує нам про небезпеку життя у власній тіні та ілюзіях минулої слави. Водночас Брайтман в «Бульварі Сансет» показує, як важливо йти вперед, а не залишатися заручником минулого.
Catch, 8 лютого 2025 року
Автор: Лариса Сантана Наір
Джерело: Catch
